ХВОЩ

ХВОЩ, а́, ч. (Еquisetum L.). Вища багаторічна спорова трав’яниста рослина з зеленим, перев. гіллястим стеблом і лускуватим листям; використовується в народній медицині. Коли невірний вогник освітив низьку, врослу в грунт хатину, скрізь у очі полізло різне зілля: копитник і ракова шийка, ..хвощ і дивина, медунка і чемериця (Стельмах, І, 1962, 139); Хвощ вважається необхідним компонентом у сумішах для лікування подагри і ревматизму (Лікар. рослини, 1958, 161); Надводна, або тверда, рослинність (комиш, рогіз, очерет, хвощ, осока) здебільшого шкідлива для культурного рибництва (Колг. енц., II, 1956, 395); // мн. хвощі́, і́в. Те саме, що хвощові́ (див. хвощови́й).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 49.

Хвощ, ща, м. Раст. а) = Хвоїщ а). ЗЮЗО. I. 121. б) — зі́мній = Хвоїщ б). ЗЮЗО. I. 121.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 395.