ХАРАМАН

ХАРАМА́Н, а, ч., діал.

1. Обман; вигадка.

&́9671; Гну́ти (загну́ти) харама́на кому — вигадувати що-небудь; дурити, обманювати когось. Аж ту [тут] пан…— Так і так, панове громада, важна справа.. я тепер такий самий хлоп, як і ви. Знаєте, цісар порівняв нас усіх, тепер нема вже панів…— Ну, просто сказавши, почав нам гнути харамана (Фр., II, 1950, 46); — Розуміється, ви не хочете виявити мені добровільно всю правду, хочете загнути мені харамана і в душі смієтеся з мене (Фр., III, 1950, 236); Крути́ти (закрути́ти) харама́на кому — обманювати кого-небудь. [Петро:] Крутили вони людям націоналістичного харамана довгі роки, але тепер уже кінець їх пісеньці (Козл., Щури.., 1956, 281).

2. Обманщик.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 26.

Хараман, на, м. Обманщикъ. Вх. Зн. 76. ЕЗ. V. 151. Гнути харамани. Дурачить. ЕЗ. V. 151.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 387.