ХАЛУПНИК
Значення халупник це
ХАЛУ́ПНИК, а, ч., іст. Безземельний селянин, бідняк, який мав тільки халупу. У халупників [XVI ст.] були тільки халупи (злиденні хати) (Іст. УРСР, І, 1953, 129); Агій, що тут миру на віче зійшлось! І господар, і пан, і халупник (Фр., XI, 1952, 390); Невже ота лісова квітка, що Любою зветься, виросла для вбогого халупника, який за вік і чорного хліба не наїсться? (Стельмах, Хліб.., 1959, 497).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 15.
Халупник, ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. І. 271.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 384.
халупник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| chalupnik | халупники |
халупник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| khalupnyk | khalupnyk | khalupnyk |
халупник Рід - іменник, чоловічий рід, істота
халупник Словоформи слова
| Називний | халупник | халупники |
| Родовий | халупника | халупників |
| Давальний | халупникові, халупнику | халупникам |
| Знахідний | халупника | халупників |
| Орудний | халупником | халупниками |
| Місцевий | на/у халупнику, халупникові | на/у халупниках |
| Кличний | халупнику | халупники |
халупник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 3 | 5 |