ХАЛАТ

ХАЛА́Т, а, ч..

1. Довгополий просторий верхній одяг (перев. без застібок) у деяких азіатських народів. Сліпуче сонце осявало струнку постать татарки, грало на рудих, свіжопофарбованих косах, жовтому халаті й червоних шароварах (Коцюб., І, 1955, 285); Сидів [бай] в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові, широко розкинувши поли малинового шовкового халата (Тулуб, В степу.., 1964, 37); // Просторий хатній одяг вільного крою. Звівсь, ноги в повстяники всучив, надибав свого на хутрі.. халата, нарядився в нього, підперезався й пішов умиватись (Мирний, IV, 1955, 354); У кухню ввійшла в рожевому ранковому халаті з розпущеною косою і склянкою в руках Ольга (Вільде, Сестри.., 1958, 342); Рушники і волохатий купальний халат висіли тут же (Собко, Граніт, 1937, 102).

2. Легкий просторий робочий одяг, який надягають поверх звичайного одягу. У комірчині, де звичайно стояли бідони з молоком та висіли білі халати доярок, сидів Дорош, звіряючи таблицю надоїв (Тют., Вир, 1964, 133); Працювати в отрутосховищі слід у халатах, респіраторах або марлевих пов’язках, рукавицях та пилонепроникних окулярах (ІІІкідн. і хвор.. рослин, 1956, 51); Входить Кречет — він у білому халаті (Корн., І, 1955, 94); Залізничник повертається в супроводі двох дівчат-санітарок в білих халатах (Коч., II, 1956, 55); Видавши нам халати, сестра повела нас на другий поверх (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 76); // Верхній одяг арештанта, в’язня. Пісня була така ж сумовита, як і безконечний тоскний шлях, як арештантські сірі халати, як нестихаючий дзвін кайданів (Донч., IV, 1957, 40); *Образно. Розмова велася довго, коло години, а на тюремному дворі сірі халати перекидались догадками, цинічними увагами та переморгувались (Коцюб., II, 1955, 192); // Верхній маскувальний одяг у воїнів. Сержант Орлюк повз у снігу в білому халаті, а за ним білими грудками поволі просувались його гвардійці (Довж., І, 1958, 311); Намагаючись не дихати, Марія Степанівна приклала руку до сухих грудей і обережно визирнула у вікно. Око вихопило кілька фігур у білих маскувальних халатах (Ткач, Плем’я.., 1961, 5).

3. Старовинний довгополий верхній чоловічий одяг; каптан. Ой, виїхав королевич на круту гору, Та скинув з себе шовковий халат, Та й улігся спать (Чуб., V, 1874, 768).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 13.

Халат, та, м. Верхняя длинная женская одежда сь пелериною. Літом (у неї) — голубий халат. Сим. 227. Ум. Халатик. Вона…. в голубому халатику. Сим. 227. Бенеря без спідниці, боса, в халатику, простоволоса, к Вулкану підтюпцем ішла. Котл. Ен. V. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 384.

хала́т — старовинний довгополий верхній чоловічий одяг із фабричних тканин; каптан; побутував на Подніпров’ї. Ой, виїхав королевич на круту гору, Та скинув з себе шовковий халат, Та й улігся спать (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 615.