ФІКСАТОР

ФІКСА́ТОР, а, ч.

1. Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні. Довільному виключанню передачі під час руху автомобіля запобігають фіксатори. Фіксатор складається з кульки і пружини, розміщених у каналі, висвердленому в кришці проти повзунів (Підручник шофера.., 1960, 211); Монтажні зв’язки й фіксатори-упори на стрічці служать для точного встановлення низу поперечних несучих стін (Роб. газ., 22.VІІ 1965, 2).

2. фот. Те, що признач. для фіксування, сприяє фіксації чого-небудь. Кожен, хто має справу з фотографією, знає, що зображення на плівці і фотопапері обов’язково треба фіксувати. Для цього існують спеціальні речовини — фіксатори (Наука.., 8, 1963, 11).

3. Той (або те), що зафіксовує, відзначає що-небудь. Наша література ніколи не була фіксатором, ілюстратором подій (Рад. літ-во, 5, 1962, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 589.