ФУРКАЛО

ФУ́РКАЛО, а, с., розм.

1. Те саме, що дзи́га 1. *У порівн. А як почав акробат перекидатись на трапеції: то звисаючи головою вниз, то крутячись фуркалом на качалці, декотрі зашепотіли, що це він не своїм духом, а наклада з тим, що в болоті (Збірник про Кроп., 1955, 35).

2. перен. Те саме, що дзи́га 2. Запишалась перед дзеркалом, що вона вже така дівчина, а не яке-небудь фуркало (Стельмах, І, 1962, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 655.

Фуркало, ла, с.

1) Игрушка: волчекъ. Шейк.

2) Родъ игрушки: состоитъ изъ а) палочки, б) орѣха свища, срѣзаннаго сверху и снизу и надѣтаго на палочку, в) нитки, намотанной на палочку и пропущенной сквозь дырку свища, г) картофелины, въ которую воткнутъ противоположный конецъ палочки. Держа орѣхъ тремя пальцами лѣвой руки, правою рукою тянутъ за нитку, а потомъ слегка ее пускаютъ, не выпуская изъ пальцевъ; отъ тяжести картофеля нитка сама наматывается на палочку. Шейк.

3) Снарядъ, съ помощью котораго вспугиваютъ въ саду или огородѣ птицъ или свиней: нѣчто подобное кнуту, къ короткой веревочкѣ котораго привязана дощечка.

4) Годъ женскаго платья. Ленч 103. Ум. Фуркальце. Дочка Лавися чепуруха в німецькім фуркальці була. Котл. Кн. IV. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 379.