ФОНОВИЙ

ФО́НОВИЙ, а, е.

1. Прикм. до фон¹ 1, 2. За кулісами вступає фоновий жіночий хор (Лев., Драми.., 1967, 75); Правдиві, життєві в п’єсі [«Генерал Ватутін» Л. Дмитерка] і другорядні образи, їх, щоправда, хотілось би бачити в глибшому розкритті, — проте головний напрям п’єси, визначений жанром портрета, для всіх них призначав саме фонову роль (Рад. літ-во, 3, 1971, 49).

2. Однобарвний, без малюнка. Фонові шпалери.

3. Який зображується на пофарбованій основі, фоні. Фоновий малюнок на тканині.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 615.