ФЛАМАНДЦІ

ФЛАМА́НДЦІ, ів, мн. (одн. флама́ндець, дця, ч.; флама́ндка, и, ж.). Народ, що становить одну з основних груп населення Бельгії, переважна більшість якого живе на її півночі та заході, а також у південних провінціях Нідерландів і північній частині Франції. Фламандці живуть на півночі [Бельгії]. Це нащадки германських племен. Вони говорять фламандською мовою, яка близька до голландської (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 96); В мові — ритміка Верхарна, Рубенс — мабуть в тому є, Що зирне фламандка гарна Й вас до місця прикує (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 604.