ФЕНОМЕН

ФЕНО́МЕН, а, ч.

1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. Досі я згадую про сього хлопчину як про невияснений для мене психологічний феномен (Фр., IV, 1950, 227); — Я на сни та їх толкування ніколи й нічого не покладав і не покладаю.. А ще менше вірю в силу надземних об’явлень, феноменів (Коб., III, 1956, 168); Феномен екстраокулярного зору, тобто бачення без допомоги очей, підтверджено серією дослідів, проведених радянськими вченими (Рад. Укр., 24.I 1964, 4); // який або чого. Про когось надзвичайно видатного, про те, що є особливо визначним, винятковим, що дуже рідко зустрічається. Шевченко — це такий літературний феномен, історичну роль якого не можна зрозуміти, якщо розглядати ізольовано від історії українського народу не тільки його доби, а й наступних часів (Рад. літ-во, 3, 1968, 54); Звертаючись до образу Лесі Українки, до цього феномену людської стійкості, ще раз переконуємось, якою силою може стати в людині високість її помислів, значність життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу (Рад. Укр., 27.II 1971, 1); Феномен праці, вчений надзвичайно широкого профілю, поліглот, що знав понад 60 мов, Агатангел Кримський викликав подив і захоплення у своїх сучасників (Наука і культура.., 1970, 296); // Про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами. [Пан Маркел:] Злодій, розбійник, але справді людина незвичайна. Можна сказати — феномен (Вас., III, 1960, 231); О, скільки доповідей може вміститися в одним-одній людській голові! З цього погляду товариш Мо́ржев був безперечний феномен (Смолич, Театр.., 1940, 70).

2. філос. Явище, єдине в своєму роді, взяте в його цілісності, в єдності з його сутністю й дане нам у досвіді, сприйняте органами чуттів.

3. У філософії І. Канта — явище, що осягається досвідом і протиставляється ноумену як «речі в собі», нібито недоступній людському пізнанню.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 575.