ФАСКА

ФА́СКА¹, и, ж., спец. Навскісна частина ребра чи крайки на металевих, дерев’яних і т. ін. виробах. Є комбіновані різці, за допомогою яких можна без заміни інструмента послідовно обробляти кілька поверхонь, підрізувати торці, розточувати отвори, знімати фаски, проточувати канавки (Різальні інстр.., 1959, 32); Під час обробки деталей з уступами, фасками.. на токарних верстатах доводиться робити багато технологічних переходів (Веч. Київ, 18.XI 1968, 2).

ФА́СКА², и, ж., діал. Невеличка діжечка для масла, сиру. Кланяється незнайомий Василеві раз, кланяється два, кланяється й три. Потім ставить на стіл велику бутлю [великий бутель] горілки.. Фаску масла кладе, бринзи (Хотк., Довбуш, 1965, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 567.

Фаска, ки, ж. Кадушка для масла, сыру. Сім фасок масла. Грин. III. 501. Ум. Фасочка. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 375.