ФАКТ

ФАКТ, у, ч.

1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (Фр., II, 1950, 314); Франко явився новатором у галицькій літературі. Не тільки в формі, в літературній манері, а і в своїх відносинах до фактів життя, які він малює (Коцюб., III, 1956, 36); [Стрижень:] Моряки! Трапився нечуваний факт в історії Чорноморського флоту. Офіцери не вийшли на прапор (Корн., І, 1955, 43); // Приклад, випадок. Бойчук оповів другий подібний факт — як в Ростоках Середніх теж двоє таких аматорів пішли грабувати один одного. Та ще й стрінулися десь на перелазі (Хотк., II, 1966, 187); Важливо, що Міцкевич-юнак знав про факти поміщицького свавілля, деспотизму, жорстокості (Рильський, X, 1962, 53); // Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об’єктивній дійсності. Жадаєте біографічних звісток? Подаю вам кілька фактів (Коцюб., III, 1956, 218); Книга Вахушті цікава як перша географія Грузії, як довідник, у якому зібрано велику кількість фактів (Видатні вітч. географи.., 1954, 25).

Доко́наний факт див. доко́наний.

&́9671; Ста́вити (поста́вити і т. ін.) пе́ред фа́ктом кого — повідомляти когось про те, що вже відбулося. — Гай будемо садити. В Тихій долині.. Я поставлю товариша Гризоту.. перед фактом (Речм., Твій побратим, 1962, 17).

2. Реальність, дійсність; те, що об’єктивно існує. Так уже мене виховано і треба се приймати як факт! (Л. Укр., III, 1952, 685); — На кораблях брудні, сірі, обвітрені паруси, і саме цей факт мені хвилює кров (Ю. Янов., II, 1958, 40); // чого. Наявність, існування чого-небудь. — Да, — сказав слідчий, — справи ваші незавидні, товариші ковалівці. Факт злочину й махінацій на долоні (Кучер, Трудна любов, 1960, 337).

3. у знач. присудк. сл. Справді, безперечно, безсумнівно. Доводиться просто дивуватися, коли цей борець, поет, белетрист і публіцист знаходить ще час для серйозної наукової роботи! А тим часом це факт (Коцюб., III, 1956, 35); — У тебе після кожного бою ціла хмара ідей, — зауважив Сагайда, який, видно, уже звик до цього. — Факт, що мої вусачі дали жару. А ти все кричав, що партачимо (Гончар, III, 1959, 62).

Факт [є, лиша́ється] фа́ктом — незаперечна річ. Кому-кому, а мені то се навіть непростимо: адже я, очевидно, на «ідеолога» не вдався, бо я не публіцист (тут уже нічого не поробиш, факт фактом!) (Л. Укр., III, 1952, 693).

4. у знач. част., розм. Уживається для вираження згоди, ствердження; справді, дійсно, звичайно, безсумнівно. — Відмовився [І. В. Мічурін] їхати. Чи ви бачили щось подібне? — Що ви кажете? — Факт (Довж., І, 1958, 470); — Хоч і боягуз у тебе [гусака] хазяїн, а все ж таки він тебе викохав.. Кожну пір’їну твою пригладжував. Факт (Донч., VI, 1957, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 552.

Факт, ту, м. Фактъ. Показуємо…. на сей сумний факт, усякому у нас звісний. О. 1861. XI. 102. Давно то було, але то факт. Гн. ІІ. 121.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 374.