ФАКЕЛ

ФА́КЕЛ, а, ч.

1. Те саме, що смолоски́п. Сотник з охорони спустився з Барбарою камінними сходами глибоко вниз, освітлюючи дорогу тріскотливим і смердючим факелом (Ле, Наливайко, 1957, 443); Тримаючи в одній руці засвічений факел, а в другій пляшку з гасом, він набирає його якнайбільше собі в рот і потім з усієї сили виприскує на вогонь (Шиян, Баланда, 1957, 7); *У порівн. Кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом, як похоронний факел (Коцюб., II, 1955, 215); Розгромивши [панський] дім, опришки.. відійшли в ліс. За спиною в них величезним факелом палав двір (Гжицький, Опришки, 1962, 147).

2. чого, перен. Про те, що містить у собі, несе із собою істину, знання, освіту, свободу тощо. З щирим серцем і безтрепетною рукою засвітили вони [декабристи] факел боротьби з самодержавством, запалили ту іскру, з якої розгорілося полум’я революції (Рильський, IX, 1962, 148); Тепер увесь світ бачить, на яку небувалу височінь піднесли факел соціалізму Комуністична партія, радянський народ (Ком. Укр., 2, 1967, 3).

3. спец. Конусоподібне полум’я, а також потік рідини, що має форму конуса. Освоєно також застосування кисню у факел полум’я з допомогою спеціальних форсунок, установлених поруч із кесоном у головці печі (Наука.., 5, 1956, 21); Буріння свердловин часто не обходиться без утворення газових фонтанів, без факелів, у яких марно згоряють мільярди кубометрів голубих скарбів (Наука.., 6, 1963, 5).

4. перев. мн., астр. Яскраві ділянки фотосфери біля краю сонячного диска. Крім темних плям, поблизу від країв сонячного диска спостерігаються і світлі зони — факели. Це хмари нагрітих газів, які плавають у сонячній атмосфері (Бесіди про всесвіт, 1953, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 551.