УХВАЛЮВАТИ

УХВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех. і з інфін. Приймати колективне рішення, вирішувати. — Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, — казав він далі. — Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (Коцюб., І, 1955, 167); [Стрижень:] Ні, ні. Не турбуйтесь, адмірале. Комітет ухвалив нікого на берег не пускати (Корн., І, 1955, 55); Архівом вона дуже зацікавилась. Ухвалили працювати в ньому втрьох — Павлусь, Панкратов і Черняєва (Донч., II, 1956, 19); — А що ухвалив сойм? — спитав з місця Потоцький (Тулуб, Людолови, І, 1957, 30); Десь позаду промова, наради, резолюція, шуми юрби. Ухвалили на з’їзді багато (Сос., І, 1957, 336); // Підтримувати, схвалювати. [Василь:] Так ти ухвалюєш мій сміливий замір [написати драму]? [Петро:] Цілком ухвалюю й благословляю (Сам., II, 1958, 97); Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врешті Матюшин та Гнидин (Головко, II, 1957, 146).

Ухва́лювати (ухвали́ти) рі́шення (резолю́цію, постано́ву і т. ін.) — приймати ухвалу. Дальше ухвалило віче резолюцію в справі загального голосування і доходових податків (Стеф., II, 1953, 59); IX з’їзд партії ухвалив спеціальну постанову про випуск першого зібрання творів В. І. Леніна (Рад. Укр., 21.I 1965, 2).

УХВА́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех., заст. Дуже хвалити, вихваляти. Човник був так чепурно,.. так гарно зроблений, весельце так лагідно лежало, що всі ми.. в один голос ухвалили його найдужче (Л. Янов., І, 1959, 330).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 526.

Ухвалювати, люю, єш, сов. в. ухвалити, лю, лиш, гл.

1) Восхвалять, восхвалить. Бог с’єтого не ухвалив. Шух. І. 215.

2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила. КС. 1882. XII. 513.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 367.