УТОМНИЙ

УТО́МНИЙ (ВТО́МНИЙ), а, е.

1. Те саме, що уто́мливий 1. Для дівчат наших буде корисно пробути тут тижнів два, шкода тільки, що шлях сюди такий довгий і втомний (Л. Укр., V, 1956, 231); Праця була хаотична, утомна і нецікава (Вас., Незібр. тв., 1941, 185); Це були довгі й важкі дні, сповнені тривоги і втомного чекання (Кучер, Чорноморці, 1956, 197).

2. рідко. Те саме, що уто́млений 2. Іде з лісу брат Уляни.. Сестра його зустрічає, Втомні коні випрягає (Перв., З глибини, 1956, 209); Саме під вітряком стояла Зінька, як ішли [заарештовані] додому. Перестріла — побиті всі, у синяках, і хоч втомні, а й не спинились (Головко, II, 1957, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 516.

Утомний, а, е. Утомительный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 365.