УТАЮВАТИСЯ

УТА́ЮВАТИСЯ (ВТА́ЮВАТИСЯ), а́ююся, а́юєшся, недок., УТАЇ́ТИСЯ (ВТАЇ́ТИСЯ), аю́ся, аї́шся, док.

1. Залишатися непоміченим, невиявленим; приховуватися. Чути було, що до вільхи підійшли троє. Ступали м’яко й обережно, але від.. слуху малих лісовиків не міг ніхто втаїтися (Загреб., Диво, 1968, 148); Від нього не втаїлася безмовна туга сестри (Чорн., Красиві люди, 1961, 57).

2. Робити щось таємницею для інших. Дуже б мене уразило, коли б хто сказав, що це я вже про славу дбаю. Не втаюся: про славу, тілько.. про славу самого діла (Мирний, V, 1955, 362); — Сафроне Андрійовичу, а хтось бачив, як ви виїжджали? — Хіба від села з чимсь утаїшся? — здригнувся Сафрон (Стельмах, II, 1962, 184).

3. тільки недок. Пас. до ута́ювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 505.

Утаюватися, утаююся, єшся, сов. в. утаїтися, утаюся, їшся, гл. Утаиваться, утаиться, скрываться, скрыться. Постав я тайно, а од тебе не утаїлись мої кості. К. Псал. 311.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 361.