УСТІЛКА

У́СТІЛКА, и, ж. Підстилка з шкіри, повсті, соломи, тканини, картону і т. ін., яку кладуть під ступню у взуття. На Миколі була чорна, мов земля, сорочка, подерта свита, старі шкарбани з дірками, звідкіль виглядали солом’яні устілки (Н.-Лев., II, 1956, 200); Перескочив [Дмитро] через пліт, загрузаючи по пояс в снігу. Чув, як сипкий холод посипався в халяви і почав розтавати на устілці під тонкою онучею (Стельмах, II, 1962, 384); Устілка — шкіряна, м’яка, добре пригнана, без зморщок; шнурки — з.. ремінців із сириці (В дорогу, 1953, 21 )

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 501.

Устілка, ки, ж. Стелька (въ сапогѣ). Кромѣ кожаной крестьяне кладуть устілку еще и изъ соломы. Чуб. VII. 419. Ой тим же я не прийшов, що чорт-має підошов; у батьківських стидко, бридко, а в матерніх не схотілось, що устілки волочились. Н. п. Устілкою жінчиною його дражнили. Грин. ІІ. 165. Ум. У́стілочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 359.