УСТУПАТИСЯ

УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УСТУПИ́ТИСЯ (ВСТУПИ́ТИСЯ), уплю́ся, у́пишся; мн. усту́пляться; док.

1. за кого і без додатка. Захищати, боронити кого-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.; заступатися. — Їй-богу, правда, їй-богу, правда!.. — перебила його [губернатора] Ївга, уступаючись за Левка (Кв.-Осн., II, 1956, 296); — Товаришу гвардії старший лейтенант! Він випадково! — вступається за єфрейтора Черниш (Гончар, III, 1959, 276); — Ми вернем вам ваше добро десятерицею [вдесятеро]. — О, спасибі ж тобі, батьку, що хоч ти за нас уступився! — кажуть мішане [міщани] (П. Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хлопці, вступіться! — верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька. Аматори забрали від баби сукувату палицю (Вол., Місячне срібло, 1961, 317).

2. розм. Відходити, відступати від кого-, чого-небудь, звідкись. А дітки як очепились [учепились] за шию мені, то й не вступаються, цілують та просять: — Їдьте з нами, тіточко наша кохана, їдьте! (Вовчок, І, 1955, 12); [Гарниш:] Вступися, жінко! Адже можеш хвилю Заждати в сінях (Фр., IX, 1952, 207); Вона дивилась повз нього, кам’яно-холодна, виразно домагаючись своєю позою, щоб уступився з дороги. Суліман, ставши збоку, по-лакейськи відчинив їй двері (Віль-де, Сестри.., 1958, 367); * Образно. Вступіться, нелюди, з путі Народові, що в темноті Зорю побачив полум’яну (Павл., Бистрина, 1959, 15).

З мі́сця не уступа́тися (не уступи́тися) — залишатися нерухомим, не рушати з місця. Комісар не вступався з місця, стояв мов причарований чимось страшним (Фр., IV, 1950, 47); — А на селі десь, здається, пожежа, — кажу я, не уступаючись з місця (Кол., На фронті.., 1959, 193).

3. кому, діал. Поступатися (у 2 знач.). — Така вже в обох [у Мотрі та Явдохи] натура, кожна кожній не хоче й на крихту вступитись… (Мирний, І, 1949, 398); То здавалося йому, що для святого спокою найліпше буде уступитися жінці, то знов згадував слова своєї матері (Мак., Вибр., 1954, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 503.

Уступатися, паюся, єшся, сов. в. уступитися, плюся, пишся, гл. Вмѣшиваться, вмѣшаться. Тут уже царь уступився: «Оддай, — каже, — дочко!» Рудч. Ск. II. 113.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 360.