УСТЕЛЯТИ

УСТЕЛЯ́ТИ (ВСТЕЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш і рідко УСТЕ́ЛЮВАТИ (ВСТЕ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УСТЕЛИ́ТИ (ВСТЕЛИ́ТИ), елю́, е́лиш, док., перех.

1. Класти що-небудь на якусь поверхню, рівномірно вкривати її, посипати шаром чогось; стелити. Присівши на рясному гіллі пахучої хвої, що ним кожен партизан устеляв собі постелю, він ніби забув про сон і їжу (Кучер, Дорога.., 1958, 131); Підлогу галереї устелюють дошками і з двором сполучають одним-двома східцями, розміщеними проти входу в сіни (Дерев. зодч. Укр., 1949, 14); Шкільний зал, де мали відбуватися збори, встелили килимами (Зар., На.. світі, 1967, 417); * Образно. [Мавка:] Мені здається часом, що верба, ота стара, сухенька, то — матуся. Вона мене на зиму прийняла і порохном м’якеньким устелила для мене ложе (Л. Укр., III, 1952, 200); // Густо покривати собою якусь поверхню. Всю долівку встеляло пахуче гірське сіно (Кучер, Чорноморці, 1956, 345); Кленовий цвіт устелює дороги (Стельмах, V, 1963, 218); Мох грубо встелив землю м’яким килимом (Хотк., II, 1966, 316).

◊ Устеля́ти сте́жку до кого — намагатися зблизитися, вступити у близькі стосунки з ким-небудь. «Ну, хвалить бога, що Настя, знайшла собі роботу! — думала баба Зінька.. — Нехай же тим часом устеляє в думках стежку до милого вишиваними рушниками, нехай бавиться вишиванням..» (Н.-Лев., VI, 1966, 366); Устеля́ти (устели́ти) стіл (столи́) — те саме, що Накрива́ти (накри́ти) [на] стіл (див. накрива́ти). Вернулись ми з фронту, додому прийшли, Дівчата, святково встеляйте столи (Нех., Сонце.., 1947, 23).

2. рідко. Те саме, що розстеля́ти. Вітер встеля під ноги каштанів оббитий квіт (Забашта, Квіт.., 1960, 16); Сніжок летить. На чорні ріллі, на узеленені лани озимини — полотна білі зима устелює (Гонч., Вибр., 1959, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 499.

Устеляти, ляю, єш, сов. в. устеляти, лю, леш, гл. Устилать, устлать, покрывать, покрыть. Ой ідуть дощі все тучнії, а землю прикропляють і травою устеляють. Грин. ІІІ. 637. Устілки устеляти у чоботи. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 359.