УРІЧЛИВИЙ

УРІЧЛИ́ВИЙ (ВРІЧЛИ́ВИЙ), а, е, заст.

1. Здатний зурочити. Урічливі очі.

2. Якого можна зурочити. Я не врічлива (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 479.

Урічливий, а, е.

1) Дурной, способный сглазить (о глазахъ). Урічливі очі. Ном. № 8392.

2) Котораго можно сглазить. Шух. І. 196. Я не врічлива.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 351.