УРЯДУВАТИ

УРЯДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. рідко. Правити, керувати. Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (Еллан, І, 1958, 285); — І що ж цей Хмельницький, пане Кузьмо? Не чути, буде обростати панськими іклами, чи по-людському урядувати лагодиться? (Ле, Побратими, 1954, 5).

2. заст. Виконувати службові обов’язки. Виймає [Степан] годинник, дивиться на нього.. Одинадцята… Годину ще треба урядувати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 86).

3. діал. Розпоряджатися. За намовою своєї тещі, яка здавна марила про те, щоб мати свій склеп і урядувати за його прилавком, він заложив склеп з блаватними товарами (Фр., VIII, 1952, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 485.

Урядувати, дую, єш, гл.

1) Отправлять службу.

2) Управлять (о правительствѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 354.