УРОБИТИ
Значення уробити це
УРОБИ́ТИ1 див. уробля́ти1.
УРОБИ́ТИ2 (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. — І топлива нема доброго… хіба кізяком, дак сирий, — не хочеться рук уробити… (Григ., Вибр., 1959, 29); — Нащо керсет у глину вробила? Глядіть треба (Тесл., З книги життя, 1949, 124).
УРОБИ́ТИ3 див. вробля́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 479.
Уробити, ся. См. Уробляти, ся.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 351.
уробити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| orobici | уробити |
уробити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| urobyty | urobyty | urobyty |
уробити Рід - дієслово, доконаний вид
уробити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | уроблю | уробимо |
| 2 особа | уробиш | уробите |
| 3 особа | уробить | уроблять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | уробив | уробили |
| Жіночий рід | уробила | |
| Середній рід | уробило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | уробімо | |
| 2 особа | уроби | уробіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | уробивши |
уробити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 4 | 3 |