УПОРАТИСЯ

УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), аюся, аєшся, док.

1. з ким — чим, коло кого — чого і без додатка. Надати кому-небудь належного вигляду, задовольнити його потреби; довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь. Сомку не байдуже було й про Петра. Упоравшись коло [пораненого] запорожця, кинувсь і сюди: — Що пан Петро? (П. Куліш, Вибр., 1969, 109); Вона швидко упоралась з хазяйством, поприбирала в хаті, поснідала (Коцюб., І, 1955, 266); Упоравшись коло поросяти, Борис знову повернувся в хату (Коп., Подарунок, 1956, 18); // Закінчити прибирати, варити і т. ін. (звичайно про домашню роботу). Тітка, упоравшись, сидить на хатньому порозі (Вовчок, VI, 1956, 319); Загнибідиха і Христя самі дома. Упоравшись коло печі, посідають рядком, роблять що, ведуть по душі розмову (Мирний, III, 1954, 101); Марта упоралась по господі.. Витопила піч; покликала батька обідати (Вол., Самоцвіти, 1952, 40); // Закінчити робити будь-що взагалі. Левко так і зробив. Упоравшись із своїм ділом, і пішов у світличку (Кв.-Осн., II, 1956, 259); Співали дружно, як одна, Дівчата наші й молодиці, Упоралися завидна І йшли додому з косовиці (Шер., Дружбою.., 1954, 17); Данило і Харитон з Флегонтом упоралися з усіма справами ген після полудня (Смолич, Мир.., 1958, 43); // Зуміти, спромогтися зробити що-небудь, виконати потрібну роботу десь, справитися з чимсь. Ніхто з усієї компанії не вмів ліпше від них [Начка і Владка] упоратися в городі чи серед фруктових дерев (Фр., VI, 1951, 141); — Поспішайте, бо не до зими — до весни йдеться. Поламається крига, тоді навпростець не проїдеш. Упораємось, хазяїне, аби нам добра плата та добрий був могорич (Шиян, Баланда, 1957, 50); [Христина Архипівна:] Ідіть спокійно. Сама впораюсь. Колись на цілу сотню готувала обід і справлялась (Корн., І, 1955, 137); Іван хвилювався, як то він упорається з робітничим гуртком (Кол., Терен.., 1959, 302); // Порозумітися з ким-небудь, дійти до згоди. З старим Трохимом Макухою теж лагодивсь [писар] упоратись (Кв.-Осн., II, 1956, 266); // Подолати в собі прояв якогось почуття, стану. Мабуть, і години не продрімав Друзь перед світанком. Усе ніяк не міг упоратися зі збудженням після розмови з Черемашком (Шовк., Людина.., 1962, 236); [Яніна:] І не боїтеся ходити в чужому місті пізно вночі. [Леся:] З своїм почуттям страху я вже давно впоралась (Сміл., Черв. троянда, 1955, 33).

2. Зібрати (урожай). Ось, як піду в жнива пшениці й жита жать,.. Скошу і свій горох, в копиці поскладаю, То й з ним упораюсь і разом жнив не згаю (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62); Від того, чи впорається вчасно комуна з жнивами, залежало все (Донч., І, 1956, 77); Люди готувалися до зими, поспішали впоратися на городі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 338).

3. З’їсти все, нічого не залишивши. Упорався Хома і з вечерею; доволік усе, що постановила жінка (Кв.-Осн., II, 1956, 478); Ігор швидко впорався з булочками і кашею (Багмут, Щасл. день.., 1951, 31); — Хочете? Оце все, що на столі, я поїм.. Справді, за кілька хвилин Важкий упорався з окостом вареної телятини, рибою й салатом (Досв., Вибр., 1959, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 466.

Упоратися, раюся, єшся, гл. Окончить работу, управиться. Чи можна мені буде піти на вечорниці? Я вже зовсім упоралась. Шевч. 284.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 347.