УПОДОБАТИ

УПОДО́БАТИ (ВПОДО́БАТИ), аю, аєш, док., перех. Виявити схильність до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимсь, чимсь як таким, що відповідає смакам, бажанням, настроям і т. ін. Нашій Івзі полегшало на душі, що суддя уподобав її бублики і сьогодні усе діло зробить (Кв.-Осн., II, 1956, 279); Черевань більш од усіх уподобав Кирила Тура; усе реготав із його вигадок (П. Куліш, Вибр., 1969, 98); [Меценат:] Ти її [ліру] дістанеш в дар від мене, коли вподобаєш. Торкни їй струни (Л. Укр., III, 1952, 460); Він так уподобав фах розвідника і так досконало вивчив свою справу, що міг пробратися до самої стоянки ворога (Скл., Орл. крила, 1948, 31); // Пройнятися симпатією до кого-небудь, почуттям, близьким до кохання. Не вподобав козак дівки, пішов до вдовиці (Чуб., V, 1874, 169); Ще й сімнадцяти років не минуло їй, як нагледів десь біля криниці дівчину парубок Степан, уподобав, сам сподобавсь, висватав та й повіз у село (Л. Янов., І, 1959,309); Уподобала [дівчина] Гайсина з першого погляду (Панч, На калин. мості, 1965, 152); // Вважаючи придатним для чого-небудь, обрати. Козак Савлук ходив, ходив — і набрів оцей низкоділ [низькоділ], де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Вовчок, VI, 1956, 219); На вокзалі Галочка уподобала місце, звідки кожен, хто виходив з поїзда, міг її помітити (Ю. Янов., І, 1958, 626).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 464.

Уподобати, баю, єш, гл. Полюбить. Як закине оком, то так і вподоба її. Котл. Він се вподобав; він його вподо́бав. Ему это понравилось, ему онъ понравился. я його вподо́бав. Онъ мнѣ понравился.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 346.