УПАДАТИ

УПАДА́ТИ¹ (ВПАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок.

1. заст. Падати. Багато громів упадало з небес, Багато земля натворила чудес (Мал., Звенигора, 1959, 24); З грізним білим шумовинням Упадає річка з скель (Шер., Удень.., 1962, 9).

◊ Упада́ти в но́ги (до ніг) — робити земні уклони комусь. Руками, обхопила [Варка] тин коло хати, цілує та плаче, та кричить;.. людям дякує, усім до ніг упадає (Вовчок, І, 1955, 177).

2. рідко. Втрачати силу, значення; занепадати. Ремесло ковальське упадає, люди ходять до кузні, але вже не для ковальської роботи (Кобр., Вибр., 1954, 177); Дочка повдовіла і вернула назад додому, господарство упадало і марніло (Фр., III, 1950, 443).

◊ Упада́ти на си́лі див. си́ла; Упада́ти се́рцем — сильно переживати, переходити в стан крайньої безнадії. — Посивію, занидію, а не здамся лиху. Я нездатливий зроду. Будь же й ти мужня до краю і не впадай серцем. Перебудемо лиху годину, і знов для нас ясно засвітить сонце (Н.-Лев., VII, 1966, 210).

3. Працювати старанно, з великою сумлінністю. — Звісно, я там більше впадаю, там дітей куток (Барв., Опов.., 1902, 133).

4. коло (біля) кого, над ким, за ким. Турбуватися, піклуватися. Хоть як не гордує було козак любощами перед товариством, а як вернеться до господи, як зачне коло його упадати ластівкою мати, як стане голубити сестра,.. то й тверде, як залізо, серце пом’якшає (П. Куліш, Вибр., 1969, 99); Хазяйка упадала біля гостя, не знаючи, чим ще почастувати його, як прислужитись (Тулуб, В степу.., 1964, 90); — Ну, що болить тобі, донечко, що? — упадав він над немовлям (Гончар, Тронка, 1963, 303); Настуся упадала за хворою Оленою так, немовби це була її рідна сестра (Коп., Вибр., 1953, 382).

5. коло (біля) кого, за ким, перед ким. Домагатися чиєїсь прихильності, запобігати ласки в когось. В новій і незвичній ролі гостя довелося Шевченкові побувати і в маєтках українського панства, яке навперебій упадало біля знаменитого поета (Слово про Кобзаря, 1961, 47); — Та хай дядина не думає, що ми перед нею упадаємо (Багмут, Опов., 1959, 4); // коло (біля) кого, за ким, рідко до кого. Маючи почуття симпатії, кохання до когось, виявляти увагу, залицятися. [Палажка:] То ти так думаєш, а вона інше гадає… Чого, бач, до тебе упадає Іван, а не до неї!.. От її зло і розбира (Мирний, V, 1955, 220); Зараз Вутаньці подобалось, що він так упадає коло неї (Гончар, II, 1959, 181); Колись, тільки-но вона почала дівувати, за нею упадав Євдоким (Стельмах, Хліб.., 1959, 233).

◊ Сліпма́ упада́ти за ким — палко кохаючи кого-небудь, залицятися, намагатися невідступно бути поряд. [Одарка:] Парубки за нею сліпма упадають, а їй тілько б жартувать!.. (К.-Карий, І, 1960, 197).

6. заст. Припадати, випадати комусь. Упадає некрутська черга на його, Ігната, которому, каже, сповнилось вісімнадцять літ (П. Куліш, Вибр., 1969, 272); На день упадає заробітку по півкарбованця (Барв., Опов.., 1902, 423); // безос. Траплятися, доводитися. Щоправда, — пером, чорнилом Сковорода міг писати свої твори десь, або ж у вчителя в селі, на пасіці, але ж обмірковувати їх, виношувати і на людях перевіряти — завше упадало йому тільки в мандрівках (Тич., III, 1957, 102).

Не впада́є, безос. — не можна, не вдається через несприятливі, невідповідні умови. — Бабусечко, голубочко! То ви з нами житимете? — Чого б то й бажати, та не впадає (Вовчок, І, 1955, 116).

7. у знач. вставн. сл., заст. упада́є. Уживається в значенні, близькому до слів отже, виходить. У старосвіщину [старосвітщину] знаєте, які люде були: здорові, сильні, великі, от і він, упадає, з тих-то людей велетенського роду (Барв., Опов.., 1902, 424).

8. діал. Личити, належати. — Ярина вже дівка, то їй впадає йти на музики, а я ще мала (Л. Укр., III, 1952, 652).

УПАДА́ТИ² див. впада́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 453 - 454.

Упадати, даю, єш, сов. в. упасти, упаду, деш, гл.

1) Впадать, впасть, вливаться, влиться. Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Гол. IV. 447. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. Макс. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. Гн. II. 28. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? Мет. 97.

2) Вбѣгать, вбѣжать. Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. Мет. 349. До світлиці хутко впала. Гол. І. 41.

3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Ном. № 1790.

4) Падать, упасть. Не так то і встати, як упасти. Ном. № 2194. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Лукаш. 117. Впав перед ним на коліна. Рудч. Ск. I. 100. До Кішки Самійла прибував, у ноги впадає. АД. І. 216. Упасти в тісну діру. Попасть въ трудныя обстоятельства. Ном. № 2223. — у гаразд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. Посл. Ном. № 1643. — на коня. Вскочить на лошадь. Ном. № 11403. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. МВ. І. 156. Вона йому впала в око. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. Г. Барв. 12.

5) Опускаться, опуститься, сѣсть. Прилетіла пава, коло його впала. Мет. 103.

6) Убывать, убыть, спадать, спасть. На Миколая вода впадав.

7) Вваливаться, ввалиться. Три ночі не спала, — впали карі очі. Шевч. 558.

8) Только соверш. видъ? Наступить. Ось упав мені й сімнадцятий рік. Г. Барв. 82. Аж гульк — зіма впала. Шевч. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. О. 1862. II. 59. Ніч упала.

9) — на що. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. Упадає на силі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. Г. Барв. 113.

10) — коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Чуб. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. мн. І. 27.

11) Случаться, случиться, приходиться, придтись. Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Посл. Упало нам у однієї баби ночувати. Мнж. 123. Упало йому знов ійти лісом. Мнж. 71. От приходе неділя, чи так празник який упав. Мнж. 91. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. Мнж. 43. На моє сло́во впало. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. Лебед. у.

12) Доставаться, достаться, придтись. Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Г. Барв. 418. Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Гол. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. Ном. № 257.

13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать. Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. Грип. І. 287. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Г. Барв. 423. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9761. Не впада діло сьогодні ткати. Конст. у.

14) Приличествовать. Не впадав москаля дядьком звати. Ном. № 850.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 342.