УП'ЯЛИТИ
Значення уп'ялити це
УП’Я́ЛИТИ (ВП’Я́ЛИТИ), лю, лиш; мн. уп’я́лять; док., перех., в кого — що, у сполуч. зі сл. очі, погляд, зір. Довго або пильно, уважно вдивлятися. — І ти не бачилася більше з ним? — спитала я. — Ні. Лише три рази стрітилася. Розминаючись, уп’ялив на мене очі (Коб., І, 1956, 528); [Семен:] Про це не можна забувати, Параско. — Параска схопилася й вп’ялила очі в Семена (Галан, І, 1960, 508).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 471.
Уп’ялити, лю, лиш, гл. О змѣѣ: укусить, ужалить. Сорокуля го уп’ялила. Вх. Зн. 73.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 349.
уп'ялити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| up Alice | уп'ялити |
уп'ялити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| upialyty | up'ialyty | up'yalyty |
уп'ялити Рід - дієслово, доконаний вид
уп'ялити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | уп'ялю | уп'ялимо |
| 2 особа | уп'ялиш | уп'ялите |
| 3 особа | уп'ялить | уп'ялять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | уп'ялив | уп'ялили |
| Жіночий рід | уп'ялила | |
| Середній рід | уп'ялило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | уп'яльмо | |
| 2 особа | уп'яль | уп'яльте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | уп'яливши |
уп'ялити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 4 | 3 |