УНІЯ

У́НІЯ, ї, ж.

1. Об’єднання, союз двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії. У 1385 році литовський князь Ягайло уклав з польськими панами договір про унію (об’єднання) Литви з Польщею (Іст. СРСР, І, 1957, 93).

2. Об’єднання православної церкви з католицькою під владою римського папи (зі збереженням православною церквою своїх обрядів), що проіснувало в Польщі та в залежних від неї державах з 1439 до 1946 року. Пан Пулявський навербував полк шляхти і насунув у чигиринське староство приневолювать народ до унії (Стор., І, 1957, 163); [Гаврило:] До унії не приставав? Віру християнську не зраджував? [Перший:] Ні, панотче (Корн., І, 1955, 217); Польський уряд провадив політику полонізації і покатоличення українського народу. Основним заходом здійснення цієї політики була релігійна унія — примусове об’єднання православної і католицької церков під зверхністю римського папи (Іст. укр. літ., І, 1954, 63).

3. Назва міжнародних адміністративних союзів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 452.

Унія, унії, ж. Унія. Ми приїхали просити, нехай і в нас буде благочестиє, як і в людей: а то у нас унія, що ми її й терпіти не можемо. ЗОЮР. І. 262.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 341.

у́нія — об’єднання православної церкви з католицькою під владою Папи Римського (зі збереженням першою своїх обрядів), внаслідок чого утворилася греко-католицька (уніатська) церква. Ой нема так нігде, як у нас на Вкраїні, ані пана, ані хлопа, ані там унії (приповідка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 611-612.