УНІВЕРСАЛ

УНІВЕРСА́Л¹, у, ч., іст.

1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII-XVIII ст. Мусів [мусив] Тетеря прислати Шрамові універсал на полковництво (П. Куліш, Вибр., 1969, 54); За пропозицією польських послів король [Сігізмунд II Август у 1569 р.] видав ряд універсалів про відторгнення від Литовського князівства Підляшшя, Волині, Брацлавщини та Київщини і про включення їх до складу Польщі (Іст. УРСР, І, 1953, 155); Богдан Хмельницький після визволення Києва видав колегії [Києво-Братській] спеціальний охоронний універсал (Вітч., 6, 1966, 172); Читає [пан Стадницький] добутий з фамільного архіву універсал головного регіментаря Стемпковського до українського селянського стану, даного в обозі під Коднею в місяці серпні 1768 року (Стельмах, І, 1962, 296).

2. Звернення декларативно-програмного характеру, опубліковані в 1917-1918 рр. контрреволюційною українською Центральною радою. [Представник «Стремительного»:] Чому вважає Центральна рада Чорноморський флот своїм? Хто дав їй право?.. [Полковник:] За п’ятим універсалом Чорноморський флот зі своєю базою Севастополем належить нам (Корн., І, 1955, 28).

УНІВЕРСА́Л², а, ч.

1. Людина, яка володіє багатьма спеціальностями свого фаху; людина різнобічних, багатопланових знань, навичок. — Вона молодець. Універсал. На тому тижні заміняла математика, тепер фізика, хоч сама філолог (Кучер, Трудна любов, 1960, 431); — Я навіть і горох опилюю, і по виноградниках хімікатами війнути — це теж моє амплуа… Ви ж не забувайте, що перед вами людина найширшого трудового профілю — льотчик-універсал (Гончар, Тронка, 1963, 71); — Ви знаєте, що значить лікар із фельдшерів? Це вам не який-небудь вітрогон, що закінчив інститут та й за практику. А цей пройшов усе — універсал, одним словом (Збан., Малин. дзвін, 1958, 72); Величезні духовні багатства лежать перед нами в творах Франка. В своїх знаннях він був універсал (Наука.., 5, 1966, 8).

2. астр., геод. Інструмент для вимірювання кутів у горизонтальних і вертикальних площинах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 449 - 450.

універса́л —

1) у XVII—XVIIІ ст. розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру українських гетьманів (іноді представників Генеральної старшини);

2) звернення програмного характеру (таких було чотири), опубліковані в 1917—1918 рр. українською Центральною Радою.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 611.