УНИКАТИ

УНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УНИ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. уни́к, ла, ло і уни́кнув, нула, ло; док.

1. кого, чого або з інфін. Намагатися не спілкуватися з ким-небудь, цуратися когось, не бажати чогось. Йон, чуючи свою провину, уникав Гашіци, але вона таки перейняла його якось (Коцюб., І, 1955, 248); Ольга й бажала, й уникала вуличних зустрічей з Завадкою лице в лице, які завжди приносили їй чимало нерозумного хвилювання (Вільде, Сестри.., 1958, 514); Ігор уникав зустрічатися з ним (Багмут, Щасл. день.., 1959, 5); Завжди після таких роздумів йому [Дорошеві] робилося легше, і якщо раніше він уникав людей і тримався одинаком, то тепер, навпаки, горнувся до них (Тют., Вир, 1964, 199); [Андрій:] Ви [лікар] все якось уникаєте розмовляти про те, що мене найбільш хвилює! (Мороз, П’єси, 1959, 338); // Намагатися відсторонитися від якихось дій, участі в якійсь справі, роботі. З перших днів командування знало, Що справ нема складних і небезпечних, Яких би уникав солдат Качура І виконать які не був би здатен… (Рильський, Мости, 1948, 16); А по схилу горба все глибше входили в землю ординарці, телефоністи, спостерігачі сусідніх батарей. Навіть Маковейчик, який завжди уникав земляних робіт, сьогодні натер собі чесні мозолі (Гончар, III, 1959, 390); // З певних причин не вживати, не використовувати чого-небудь, утримуватися від чого-небудь, обходитися без чогось. Безпосередньо перед сном треба уникати галасливих ігор, пов’язаних з різкими рухами, посиленої розумової праці, читання книг, які викликають тяжкі переживання (Шк. гігієна, 1954, 58); Звертається [Яцуба] до випускників з розважливим напученням.. не бешкетувати, бути дисциплінованими та працьовитими, уникати по можливості алкоголю й тютюну (Гончар, Тронка, 1963, 143); Надаючи великого значення музичності мови, Коцюбинський вдавався до алітерацій, асонансів, епіфор, звукових анафор та повторів, уникав трудних або неприємно вражаючих слух словосполучень (Літ. Укр., 26.IV 1963, 2).

Уника́ти по́гляду (по́глядів) кого; Уника́ти оче́й чиїх — навмисне не дивитися в очі кому-небудь. Печенізький каган, уникаючи пронизливого погляду Святослава, почав викручуватись (Скл., Святослав, 1959, 427); Вже третій день він [Антін] уникає мовчазних Катерининих поглядів-докорів (Чорн., Визвол. земля, 1950, 39); Ждала [Катерина], що він щось скаже їй, спитає, або хоч подивиться на неї, але Іван тільки нюхав липову віточку й уникав її очей (Шиян, Переможці, 1950, 33).

2. чого. Берегтися (у 2 знач.), рятуватися від чого-небудь. Мені в Швейцарії лікарі казали, що мені дуже мало бракує до цілковитого видужання,.. треба уникати простуди, виїхати зимою знов десь на полуднє, та вже можна сподіватись, що буду цілком здорова (Л. Укр., V, 1956, 415); До островів скелястих повів Телемах корабель свій: Думав одно лиш — уникне він смерті чи зовсім загине (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 263); // також після спол. щоб. Запобігати чому-небудь, позбавлятися чогось. — Не знаю, що робити з лишеньком твоїм — Що робиш ти сама, щоб уникати зла?.. (Еллан, І, 1958, 242); Пан обозний, щоб уникнути глузування, таки сьорбнув борщу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 429); Лежу в ямці, щоб уникнути кулі чи снаряда, або перебігаю назад до села, шукаючи безпечнішого місця (Ле, Мої листи, 1945, 110); // перев. док. Не допустити якихось небажаних наслідків, результатів. Програми історії узгоджено з програмами літератури, географії та інших суміжних предметів. Автори намагались уникнути дублювання історичного матеріалу (Укр. іст. ж., 1, 1960, 91); Автори фільму «Сон», не принижуючи величі Кобзаря, уникнули канонізації його образу. Молодий Тарас — смертний серед смертних і живий серед живих (Мист., 1, 1965, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 448.

Уникати, каю, єш и уникувати, ую, єш, сов. в. уникнути, кну, неш, гл.

1) Входить, хаживать, войти, зайти куда либо. Кота ще треба пошанувать палицею, щоб він сюди не вникав. Ном. № 13612.

2) Переносно: входить, вмѣшиваться, вмѣшаться во что-либо, принимать участіе въ чемъ. Хто його знає, як він там сіяв і які у його були борозни: ми туди не вникували: знаєм тільки, що владав вія сією землею от поти. Павлог. у. (Залюб.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 340.