УМУДРЯТИСЯ

УМУДРЯ́ТИСЯ (ВМУДРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УМУДРИ́ТИСЯ (ВМУДРИ́ТИСЯ), рю́ся, ри́шся, док.

1. Ставати мудрим, збагатитися знаннями, досвідом. В біді чоловік умудряється (Укр.. присл.., 1963, 41); Умудрітеся, немудрі: Хто світ оглядає, Той і серце ваше знає І розум, лукавий (Шевч., І, 1963, 343).

2. перев. з інфін. Бути в змозі, могти, уміти зробити що-небудь, незважаючи на труднощі. Коли ж Микитка умудрявся підвестись, держачись за колиску, Захар усміхався (Григ., Вибр., 1959, 153); Збанкрутілий промисловець Михайлов умудряється залучити до своєї авантюри навіть дуже обережного Пузиря, і це загрожує глитаєві судом (Іст. укр. літ.. І, 1954, 458); — Ой, відьма ж! Певно, родима відьма! Умудрилась причепити під возом гарбуза! (Н.-Лев., III, 1956, 28); На обіцянки вона не дуже надіялася і при своїх злиднях умудрилася зібрати кілька десятків яєчок і пішла на базар купити бобу та сірників (Чорн., Визвол. земля, 1959, 33); // ірон. Робити щось небажане. Конопельський та його дружки захоплювались механічною майстернею. Через те захоплення вона простоювала кожного разу, як вони працювали біля станків. Коли не один, то другий вмудрявся перепалити пробки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 150); Хоч мав він голову не хитру, А умудрився якось сам В дитинстві впасти на макітру, Страшний дістати шрам І стати рицарем у дам! (Олесь, Вибр., 1958, 297); Забувши основні закони діалектики, актори нерідко умудряються грати надпозитивних, бездоганних героїв, позбавляючи образ боротьби, протиріч і переборення недоліків (З глибин душі, 1959, 71).

3. розм. Придумувати що-небудь, додумуватися до чогось. Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся (Бо сам за всіх і одвічав), Як Турна-ворога побити, Царя Латина ускромити І успокоїти народ (Котл., І, 1952, 253); Мій Клим подумав — і вмудрився: Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Бор., Тв., 1957, 149).

4. тільки док., розм. Набути уміння, навику, вправності у чому-небудь; наловчитися. Один, ще змалку вдатний, Шпак У Щиглика співать навчився. Канальський Шпак так умудрився, Що як почне було співать — Диковина й сказать! (Гл., Вибр., 1951, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 447.