УМОЛИТИ
Значення умолити це
УМОЛИ́ТИ (ВМОЛИ́ТИ), олю́, о́лиш, док., перех. Молячи, благаючи кого-небудь, схилити на свій бік, домогтися позитивного вирішення чого-небудь. [Молодиця:] Хіба такого ірода упросиш, хіба його умолиш? Хай жере ненажерливий! хай їсть, тріскає! І вас [дітей], і мене стріскає!.. (Мирний, V, 1955, 131); [Русалка Польова:] Сестро! Не будь як зима, що не вблагати її, не вмолити! (Л. Укр., III, 1952, 233); Гаврило бачив, що батька вмолити не можна, зробив інакше: відв’язав кобильчину та й повів.. з двору (Тют., Вир, 1964, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 445.
Умолити, лю́, лиш, гл. Умолить. Оглянься, Господи, доколі твого гніву? Доколі не даси рабам тебе вмолити? К. Псал. 212.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 339.
умолити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| moliti | умолити |
умолити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| umolyty | umolyty | umolyty |
умолити Рід - дієслово, доконаний вид
умолити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | умолю | умолимо |
| 2 особа | умолиш | умолите |
| 3 особа | умолить | умолять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | умолив | умолили |
| Жіночий рід | умолила | |
| Середній рід | умолило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | умолімо | |
| 2 особа | умоли | умоліть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | умоливши |
умолити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 4 | 3 |