УЛЬТРАМАРИН

УЛЬТРАМАРИ́Н, у, ч. Мінеральна яскраво-синя фарба. З товченого лазуриту виготовляють найкращий якістю ультрамарин для живопису (Рад. Укр., 21.II 1965, 3); Малює [Т. Шевченко] чистими, по-весняному життєрадісними барвами: світлою зеленню,.. ніжним ультрамарином (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 10); * Образно. І скрізь — наскільки вистачило зору — на всіх верхів’ях синь, ультрамарин (Тич., II, 1957, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 434.