УЛАГОДЖУВАТИ

УЛА́ГОДЖУВАТИ (ВЛА́ГОДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УЛА́ГОДИТИ (ВЛА́ГОДИТИ), джу, диш, док., перех.

1. Доводити до бажаного, успішного результату (яку-небудь справу). З’явилась надія, що мати прийме [старостів] і все улагодить (Вовчок, Вибр., 1937, 163); Гаркуша.. обіцяв усе влагодити, усе зробити (Гончар, Таврія, 1952, 365); // Доводити до доброго, мирного кінця (суперечку, сварку і т. ін.). Якось старий Іван сим та не тим та й улагодив сварку (Стеф., І, 1949,77); — Постарайся влагодити все ладком, а я не забуду твоєї послуги… Не хотілося б знову марудитись по судах (Стельмах, І, 1962, 289).

2. Упорядковувати що-небудь, налагоджувати щось. — Дістаньте шкатулку з бриліантами [брильянтами], знайдіть бінокль, улагодьте несесер (Л. Укр., III, 1952, 541).

3. заст. Заспокоювати, робити лагіднішим. [Тетяна:] Злого ласкою більше улагодиш, як сваром (Котл., ІІ, 1953, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 427.

Ула́годжувати, джую, єш, сов. в. ула́годити, джу, диш, гл.

1) Улаживать, уладить.

2) Усмирять, усмирить, укрощать, укротить, успокаивать, успокоить. Злого ласкою більш улагодиш, як сваром. Котл. МЧ. 441.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 333.