УКОРОЧУВАТИСЯ

УКОРО́ЧУВАТИСЯ (ВКОРО́ЧУВАТИСЯ), ується, недок., УКОРОТИ́ТИСЯ (ВКОРОТИ́ТИСЯ), о́титься, док.

1. Ставати коротшим, меншим за довжиною. Швидше крутяться колеса, укорочується путь… (Шер., Дружбою.., 1954, 30); Коли тінь укорочувалась до кроку, випрягали коней (Мушк., Чорний хліб, 1960, 182); Пан Адам стоїть, наче ще дума. Та ось тіпнулася в нього права рука, наче вкоротилася трохи, на мить завмерла — і раптом злетіла, як ціп на току (Коцюб., II, 1955, 259).

2. Ставати менш тривалим у часі. А життя вкорочується кожним днем, кожним вимовленим словом, кожним кинутим поглядом (Загреб., Диво, 1968, 657); Бідному жениться, то день укоротиться (Укр.. присл.., 1955, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 421.