УКИПАТИ

УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), а́є, недок., УКИПІ́ТИ (ВКИПІ́ТИ), пи́ть, док.

1. Доходити до готовності під час кипіння, варіння. Як почав борщ укипати, то.. як вона не кріпилася, а не видержала… — Пилинку! Синочку мій! Що ми будемо завтра їсти! (Мирний, IV, 1955, 288); Поки в казанку пшоно вкипало, хлопець нашвидку в дорогу лагодився (Мисик, Верховіття, 1963, 87); Чумаки.. запалюють огонь, заварюють кашу, а поки вона вкипить, сідають перед огнем, запаливши цигарки (Сам., II, 1958, 361).

2. перен., розм. Раптово робитися непорушним. Той аж у землю вкипів — так вразили слова Мірошниченка (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 415.

Укипати, паю, єш, сов. в. укипіти, плю, пиш, гл.

1) Укипать, укипѣть, увариваться, увариться. Щоб укипіло м’ясо, треба горщика зо щільною покришкою. Дещо. Дай, мамо, вечерять! — Підожди, долото вкипить, то будеш вечерять. Ном. № 12151.

2) ? Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизкою, так селезень і вкипів. Мнж. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 327.