УЗОРИТИ
Значення узорити це
УЗО́РИТИ (ВЗО́РИТИ), рить, док., перех., розм. Освітити (про зірку).
УЗОРИ́ТИ (ВЗОРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., перех., діал. Побачити. Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався (Чуб., II, 1878, 19); [Варвара:] Клянуся тобі нашою дружбою, що коли моє серце виявиться сліпим, то очі мої залишаться зрячими, й вони навіть у найтемнішу ніч узорять потрібну мішень (Галан, І, 1960, 500).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 409.
Узорити, рю, риш, гл. Увидѣть. Як узорне він свою милую, обнявся з нею, поцілувався. Чуб. II. 19.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 324.
узорити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| uthority | узорити |
узорити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| uzoryty | uzoryty | uzoryty |
узорити Рід - дієслово, доконаний вид
узорити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | узорю | узоримо |
| 2 особа | узориш | узорите |
| 3 особа | узорить | узорять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | узорив | узорили |
| Жіночий рід | узорила | |
| Середній рід | узорило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | узорімо | |
| 2 особа | узори | узоріть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | узоривши |
узорити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 4 | 3 |