УДЕРЖУВАТИСЯ

УДЕ́РЖУВАТИСЯ (ВДЕ́РЖУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УДЕ́РЖАТИСЯ (ВДЕ́РЖАТИСЯ), жуся, жишся, док.

1. Докладаючи зусиль, зберігати рівновагу; не падати від поштовху, удару або внаслідок ослаблення, нервового струсу тощо. — Що се… ви… ваше… благородіє, — та з сим словом мерщій ухопилась [Галочка] за стіл, щоб удержатись, а то зовсім би впала (Кв.-Осн., II, 1956, 337); Запізно в пана совість Порушилась. Грижа й тюрма Його здоров’я підточила, Так що заледво [заледве] на ногах Міг удержатися (Фр., X, 1954, 365); // Залишатися десь (звичайно на слизькій поверхні, на дуже обмеженому просторі і т. ін.), не зсовуючись, не зіскакуючи тощо. Славко не міг довго на плоті удержатися, посунувся і впав на землю (Кобр., Вибр., 1954, 152); Не держались на горі, а під горою не вдержишся (Номис, 1864, № 13518); // Ухопившись за щось, не падати. Так шість раз той павук обривався, І шість раз він на стелю злізав, Але всьоме таки удержався Й до стіни свою нитку прип’яв (Л. Укр., І, 1951, 357); Мати я жаху захиталась, За гілки берез хапалась; Не удержалась — упала, Та й кущем калини стала (Щог., Поезії, 1958, 382).

2. Залишатися десь, зберігаючи місце свого перебування або проживання. Діло [сватання] доходило до Онисі. Вона насилу вдержалась на місці, їй хотілось схопитись і втекти в садок (Н.-Лев., III, 1956, 36); Не удержиться на місці Ні одної він хвилини (Рильський, Мости, 1948, 109); Зустрінемо Новий рік, од-святкуємо різдво, тоді коненят у гарбу, все, що в хаті, на гарбу та в район. Бо після зборів навряд чи тут удержусь (Вишня, І, 1956, 394).

Уде́ржуватися (удержа́тися) в таємни́ці (в та́йні) — залишатися невідомим, не розголошуватися. Зальоти доктора не удержалися в такій тайні, як цього собі всі бажали (Кобр., Вибр., 1954, 97).

3. Утримуватися від якихось своїх дій, вчинків тощо. Аж і тепер не вдержуся від сліз… (Барв., Опов.., 1902, 101); — Вибач мені, Петре!.. вибач за мій регіт! О-ох! не зможу ж я удержатися, дивлячись на те, що ти таким благим оком та добрим серцем поглядаєш на діла миру сього… (Мирний, І, 1954, 352); Вона не вдержалась: — Чом же ви, дядьку, не сказали, що у вас наймичка є? Може б я тоді у вас і не стала, а деінде шукала служби (Гр., II, 1963, 260).

4. у кого. Зберігатися цілим, не витрачатися.

5. тільки недок., чим, з чого, діал. Забезпечувати себе засобами для життя. Він кінчив школи круглим сиротою, без вітця, без матері, вдержуючися власною працею (Фр., І, 1955, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 393.

Удержуватися, жуюся, єшся, сов. в. удержатися, жуся, жишся, гл. Удерживаться, удержаться. Не держались на горі, а під горою не вдержишся. Ном. № 13518. Тепер я не хочу нічого: дасте свиту да рушницю, бо в мене нічого не вдержиться. Рудч. Ск. І. 91.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 319.