УДАРУВАТИ

УДАРУВА́ТИ (ВДАРУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех., рідко.

1. кого чим. Те саме, що обдарува́ти. Та коли твоя велика ласка Чим слугу свойого вдарувати, То даруй мені одного бранця З тих, що там за містом в плузі орють (Фр., XII, 1953, 326).

2. кому що. Те саме, що подарува́ти. Де твої кіснички подівав: Чи в гай, чи в Дунай покидав, Чи заніс до міста та продав, Чи молодшій сестриці вдарував? (Нар. пісня).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 387.

Ударувати, рую, єш, гл. Подарить. Де твої кіснички подівав? Чи в гай, чи в Дунай покидав, чи заніс до міста та продав, чи молодшій сестриці вдарував. Грин. III. 508.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 317.