УВИРАЗНЕННЯ

УВИРА́ЗНЕННЯ, я, с. Дія за знач. увира́знити. З навколишнього життя, з побуту черпає письменниця [Марко Вовчок] різного роду зображувальні засоби з метою увиразнення своїх думок, їх образного втілення (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 394); Серед багатьох об’єктів наукового дослідження мови художньої літератури питання синтаксису, стилістичного використання багатоманітних синтаксичних структур для увиразнення, підкреслення певного змісту, ідеї твору, створення мовної естетичної тональності і т. д. посідають одне з найзначніших місць (Мова і стиль «Вершників», 1955, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 366.