УВАРЮВАТИ

УВА́РЮВАТИ (ВВА́РЮВАТИ), юю, юєш, недок., УВАРИ́ТИ (ВВАРИ́ТИ), уварю́, ува́риш, док., перех.

1. Варячи, робити повністю готовим.

2. Варячи, зменшувати кількість, об’єм чого-небудь.

3. рідко. Те саме, що завари́ти 1. — Старий уже у нас сирівець став. Пора б нового уварити, — докладала вона (Мирний, І, 1954, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 364.

Уварювати, рюю, єш, сов. в. увари́ти, рю́, риш, гл.

1) Уваривать, уварить.

2) Заваривать, заварить. У понеділок і у четвер не слід сирівцю уварювати. ХС. VII. 418.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 309.