УБУВАТИ

УБУВА́ТИ¹, а́є, недок., УБУ́ТИ, убу́де; мин. ч. убу́в, ула́, уло́; док. Зменшуватися в кількості, об’ємі, ступені вияву. — Я хочу, щоб у мене була повна гладишечка грошей і щоб цілий рік вони не убували, скільки б я їх не брав (Україна.., І, 1960, 111); Тож, коли б цілість всесвітня з вогняних складалася тілець; То чи вони прибували б чисельно, чи то убували, Чи відміняли свій лад і стосунки, чи то зберігали, — Все надаремне: вогонь би незмінне вогнем залишався (Зеров, Вибр., 1966, 144); Може, тому й не убуває сили в Дунаї, що він вічно рухливий, що він завжди в боротьбі! (Чаб., Балкан. весна, 1960, 250); — Ну, сьогодні снігу убуде! — обізвався знову Кирило.. — Іч, як драгліти став, — так водою і взявся! (Мирний, III, 1954, 68); — Нехай побесідують люде, Досхочу медку поїдять, У мене його не убуде… (Манж., Тв., 1955, 40); // Знижуватися в рівні, спадати (про воду в річці, водоймищі).

УБУВА́ТИ² див. вбува́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 361.

Убувати, ва́ю, єш, сов. в. убу́ти, бу́ю, єш, гл.

1) Обувать, обуть, надѣвать, вадѣть обувь. Чоботи помию — не вбує: ой вона багато гордує. Мет. 264. В постоли вбути. Ном. № 3093.

2) сов. в. убути, буду, деш. Убывать, убыть. Вода не вбула. Я хочу…. щоб цілий рік (гроші) не убували. Рудч. Ск. І. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 308.