ТІПУН

ТІПУ́Н, а́, ч. Хвороба птахів — хрящуватий наріст на кінчику язика. Привикли люди потурати, Розкукурікався співун, І стали інші дорікати, Щоб присмирив його тіпун… (Гл., Вибр., 1951, 195).

Тіпу́н тобі́ (вам, йому́, їй і т. ін.) на язи́к (на язика́, на язики́) — недобре побажання тому, хто говорить щось неприємно або погане. — Та хіба ж ви і назад вертатиметесь! — Бабусю так і кинуло: — А тіпун тобі на язик! (Головко, І, 1957, 439); — Тю на вас, розумні, та тіпун вам на язики! — наче від оси відмахнулася [баба]. — І скажуть таке — хату валити… (Козл., Сонце.., 1957, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 146.

тіпу́н — хвороба птахів — хрящуватий наріст на кінчику язика; як недобре побажання тому, хто говорить щось неприємне або погане, кажуть: «Тіпун [тобі, вам] на язик!».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 598.