ТІПАТИСЯ

ТІ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Хитатися, колихатися. У неї тіло тремтіло й самовар у руках тіпався (Мирний, III, 1954, 76); Річко моя, зоре ясная!.. Давно вже тіпається, і тремтить, і грає тичка моїх ятерів, поставлених біля очерету (Чаб., Тече вода.., 1961, 8); // Розвіватися, метлятися. Спішить [Юлча] по пасовиську, Аж під серце коле, Й на спідниці-складаниці Тіпаються поли (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 56).

2. Тремтіти, дрижати всім тілом; бути охопленим тремтінням, дрожем (про тіло та його частини) від холоду, хвороби і т. ін. Гафійка мовчала і тіпалась, як у пропасниці. Маланка завела її до хати і кинулась світити світло (Коцюб., II, 1955, 26); Невгамовний хворий тіпався (Кач., II, 1958, 326); — А вони [коти] не кусаються? — поцікавився Сашко, обережно поглядаючи на рудого кота, що вже перестав тіпатися (Чаб., Катюша, 1960, 52); Тільки тут Шура відчула, що вона перемерзла до кісток — все тіло на ній тіпалося (Гончар, III, 1959, 190); Руки батька.. у п’ятдесят його літ тіпалися, мов прив’ялі лопухи на вітрі… (Вол., Озеро.., 1959, 69); * Образно. Стояли [танки] кілька хвилин на пагорбі, захлинаючись спалахами, тіпаючись усіма своїми сталевими мускулами (Гончар, III, 1959, 370); // Здригатися від сильного нервового збудження, викликаного певним почуттям (страху, гніву, досади, радості і т. ін.). — Хто там? ..«Господи! Розбишаки це», — подумала Пріська, вся тіпаючись (Мирний, III, 1954, 123); Тепер тіло Успенського тіпалось од хвилювання, але хвилювання солодкого, як трунок. Тільки з чемності він не вистрибнув наперед і не крикнув: — Я ж репетитор небожа вашого, Вані (Панч, II, 1956, 445); Роксана зблідла і вся тіпалася від образи (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 89); Мавра не приховувала свого вдоволення: Саливониха аж тіпалася, аж пінилася з досади (Горд., Дівчина.., 1954, 282); // Судорожно сіпатися, смикатися. Сам [Віктор] мовчав, а губи і щоки все ще пересмикувались, тіпались, ніби продовжували говорити (Ряб., Жайворонки, 1957, 128); Василь помітив, як злегка тіпалася права брова Риндіна (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 76).

3. Сильно, прискорено битися (про серце). Серце, — як не вискочить, — тіпається, шпарко ганяє гарячу кров по жилах (Мирний, І, 1954, 359); Куди ж їй було співати, коли сльози душили в горлі, а серденько тіпалося від тяжкої образи та несправедливості (Збан., Сеспель, 1961, 369).

4. перен., розм. Відчувати страх, боязнь; трепетати. Він любив, щоб усі перед ним тіпалися-мліли, падали ниць-хилилися (Мирний, III, 1954, 186).

5. розм. Їхати на чому-небудь труському; трястися. — Вам, певне, обридло тіпатися на поштовій тарадайці (Коцюб., І, 1955, 254).

ТІПА́ТИСЯ, а́ється, недок. Пас. до тіпа́ти. Коноплі, льон тіпаються для очищення від костриці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 146.

Тіпатися, паюся, єшся, гл.

1) Дрожать, трястись, судорожно подергиваться; о сердцѣ: сильно биться. Розмордувавсь, роспаливсь, аж губи тіпаються. Харьк. у. Тіпається индик після того, як голова одрубана. Мир. ХРВ. 91. Тіпалось серце в Мирона. Мир. ХРВ. 93.

2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпатися. О коноплѣ, льнѣ: трепаться для очищенія отъ кострики.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 266.