ТІПАННЯ

ТІ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. ті́пати і ті́патися.

ТІПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тіпа́ти. Її [корову] купили восени на все, що зібрав батько в полі, заробила мати на мочінні та тіпанні конопель (Рудь, Гомін.., 1959, 15); У добре вилежаного льону під час м’яття і тіпання деревина (костриця) вільно і повністю відділяється від волокна (Техн. культ., 1956, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 145.

Тіпання, ня, с.

1) Трясеніе, дрожаніе.

2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: тіпання. Отдѣленіе кострики отъ конопли или льва, трепаніе. Шейк. Ум. Тіпаннячко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 266.

тіпа́ння — очищення волокон конопель, льону і т. ін. від костриці вибиванням на терниці та витріпуванням.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 598.