ТУПОНОСИЙ

ТУПОНО́СИЙ, а, е.

1. Який має тупий, широкий ніс (про людину, тварину). Тупоносі риби.

2. Який має тупу, широку передню частину (про предмет). Ходили воєводи.. у добрих чоботях. Дружинники — в.. тупоносих черевиках з довгими ремінцями, що закручувались навкруг ноги (Скл., Святослав, 1959, 121); З гуркотом проповзла на тупоносих тягачах батарея гармат (Перв., Дикий мед, 1963, 453); Тупоносі, відлиті в Австрії бандитські кулі вирвали душу з грудей [Василя], і десь летить вона між білими осінніми хмарками до самого сонця (Стельмах, II, 1962, 10); На коліях, наїжившись тупоносими кулеметами,.. стояли, наче якісь химери, важкі, присадкуваті сіро-зелені споруди (Юхвід, Оля, 1959, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 322.

Тупоносий, а, е. Имѣющій не острый носъ. Шейк. Оси, оси, які ви тупоносі! принесіть мені меду. Ном. № 330.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 295.