ТУБІЛЕЦЬ
Значення тубілець це
ТУБІ́ЛЕЦЬ, льця. ч.
1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця. — От і до берега я досягнув і вже був у безпеці, Але тубільці лихі, що мене уважали за здобич, Збройно напали на мене (Зеров, Вибр., 1966, 248); Захищаючись від смертоносної мухи [це-це], тубільці палили ліси, нищили рослинність, вигублювали звірину (Наука.., 1, 1969, 38).
2. заст. Корінний житель будь-якої місцевості. — Ведмеді ходили в степи Ляхистану і жерли тубільців (Тулуб, Людолови, II, 1957, 26); Ми розмовляли про ніжні пахощі степів, які може відчути лише чутливий ніс тубільця (Ю. Янов., II, 1958, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 309.
Тубілець, льця, м. Туземецъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 292.
тубілець Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
native | туземец |
тубілець Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
tubilets | tubilets' | tubilets' |
тубілець Рід - іменник, чоловічий рід, істота
тубілець Словоформи слова
Називний | тубілець | тубільці |
Родовий | тубільця | тубільців |
Давальний | тубільцеві, тубільцю | тубільцям |
Знахідний | тубільця | тубільців |
Орудний | тубільцем | тубільцями |
Місцевий | на/у тубільці, тубільцеві | на/у тубільцях |
Кличний | тубільцю | тубільці |
тубілець Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
8 | 3 | 4 |
тубілець в англійській розкладці - ne,sktwm
Цитати української літератури з використанням слова тубілець
"Мій нарід — це не тубілець дикий,"Буряківець Юрій Дмитрович - Мій нарід
"— Я тут не зайшла людина, як ви, а тутешній тубілець з дідів, з прадідів, — сказав Літошевський, — то мені шкода тієї темноти."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Гастролі