ТРІПАТИСЯ

ТРІ́ПАТИСЯ, трі́паюся, трі́паєшся, недок.

1. Судорожно смикатися, битися. — Щоглик! Щоглик! — Дітки раді. — Щоглик! — тільки і слівця. А він тріпавсь на принаді, Марно рвався із сильця (Граб., І, 1959, 141); Біля її [баби] ніг стояв кошик, у якому тріпалася зв’язана курка (Тют., Вир, 1964, 67); * Образно. Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповпеного обов’язку… (Коцюб., І, 1955, 314); // Конвульсивно здригатися всім тілом. Риба блищала проти місяця білою, як срібло, лускою, тріпалась, побивалась в сітці (Н.-Лев., І, 1956, 60); —Дмитрику, ріднесенький — шос-єс наробив?! — кричала. Кричала.. і тріпалася на постелі, розривалася в сухих риданнях… (Хотк., II, 1966,253); * Образно. Довгий човен тріпавсь перед її очима на воді, як велика риба (Коцюб., І, 1955, 387); // Ширяти, рвучко махати крилами в повітрі. Шуліки тріпались уже в височині, В траві гарячої шукаючи поживи (Рильський, Поеми, 1957, 29); // Коливатися, тріпотіти (про крила птахів, метеликів і т. ін.). Серед білих наметів її [кашки] тріпались крильця синіх метеликів (Коцюб., II, 1955, 214); І кожного року з гніздечка вилітатиме нове покоління, нові крильця будуть тріпатися в чистому, прозорому.. повітрі (Тют., Вир, 1964, 202); // Посилено, прискорено битися (про серце). В неї серце дуже тривожно тріпалось: вона почувала кожний рух його, чула кожне тріпання (Н.-Лев., V, 1966, 125); А Максим лишився сам у боярськім наметі, з серцем, що тріпалось від якоїсь неясної мішанини радості, і тривоги, і надії (Фр., VI, 1951, 107).

2. тільки 3 ос. Мерехтіти, блимати, нерівно горіти (про полум’я, світло тощо). Важким холодним сном за хатою спала земля, а високо над нею тріпались зорі, неначе в небесному акваріумі грали золоті рибки (Коцюб., II, 1955, 105); Тут ні до чого була мадярова свічка, бо й так було видно, як удень: бронетранспортери палали навпроти вікон. Мерехтливе сяйво тисячами німих крил тріпалося в залі (Гончар, III, 1959, 160).

3. заст. Сердитися, гарячитися. Не тріпайся, а попереду розпитайся, хто винен (Сл. Гр.); Не тріпайся, Октаве, не тріпайся, не вводь мою душу в тяжкі гріхи (Стельмах, І, 1962, 440).

4. Пас. до трі́пати 3.

ТРІПА́ТИСЯ, а́ється, недок. Розвіватися, коливатися в повітрі, на вітрі тощо, рухатися від подуву повітря. Да й страшна ж вона була! Без хустки, сиві коси тріпаються по плечах (Вовчок, І, 1955, 83); Біла корогва на щоглі тріпалась в повітрі, поблискуючи до сонця (Коцюб., І, 1955, 188); Бігаючи по канцелярії, робив панотець такий вітер, що аж папери тріпалися на бюрку (Март., Тв., 1954, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 272 - 273.

Трі́патися, паюся, єшся, гл.

1) Биться. Риба блищала проти місяця білою як срібло лускою, тріпалась, побивалась в сітці. Левиц. I. 109.

2) Встряхиваться, трепетать. Пташки тріпались, перелітаючи з дерева на дерево. Левиц. І. 374.

3) Горячиться, сердиться, приходить въ раздраженіе. Не тріпайся, а попереду роспитайся, хто винен. НВолын. у. Ось не тріпайся, Іване, дурно, бо я не винен. Каменец. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 285.