ТРУХНУТИ

ТРУ́ХНУТИ, не, недок. Те саме, що трухля́віти. * Образно. Серце трухне, і не знаю, для кого і для чого я живу (Барв., Опов.., 1902, 278).

ТРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і чим, однокр. Те саме, що трусну́ти. Яблука поспіли; він трухнув [дерево], — всі осипались (Сл. Гр.); Василь трухнув головою, мов струхуючи [струшуючи] з себе важкі якісь, неприємні думки (Хотк., І, 1966, 100); Командир з ремінцем через плече вийшов з-за столу, підняв нарівні з собою Василька й поцілував,.. а Стародубові потис руку. — За сина дякую! — сказав і ще раз трухнув його руку (Панч, Гарні хлопці, 1959, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 304.

Трухнути, ну, неш, гл. = Трухніти. Млію я, трухне моє серце. Г. Барв. 201.

Трухнути, ну́, не́ш, гл. Тряхнуть. Як трухнуть, а гроші й посипались. Грин. І. 43. Яблука поспіли; він трухнув, — всі осипались. Драг. 131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 291.