ТРУСИТИ

ТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, недок.

1. перех. Поштовхами, ривками коливати, розхитувати з боку на бік або згори вниз; трясти. Хлопці полізли на грушу та й давай трусить (Н.-Лев., II, 1956, 377); Вівці ліниво згинають коліна, тремтять на тонких ніжках і трусять вовну (Коцюб., II, 1955, 320); Кущ навпроти шелестів і дрижав, ніби його хтось трусив руками знизу (Коз., Зол. грамота, 1939, 88); // Примушувати падати плоди коливанням, розхитуванням дерев, кущів. Вже достоялись маслини. Стала [я] їх трусити (Крим., Вибр., 1965, 51); На березі, в саду, Трусять яблука дівчата (Нех., Сонце.., 1947, 105); // Вхопивши когось за плече, рукав і т. ін., штовхати, смикати, термосити. Пішов товариш Рубан до пастухів. Балакав з ними, кулаком махав, за грудки трусив (Ю. Янов., І, 1958, 125); — Він говорив, що скарб за городищем, над Дніпром. — Брешеш! — кричав Бразд і трусив Микулу (Скл., Святослав, 1959, 28); // Трясучи, намагатися повернути до притомності (утопленого, задушеного тощо). Як плюснули її [Устю] у воду, так тут їй і амінь! Хоч і трусили, та і не відкачали (Кв.-Осн., II, 1956, 180); Витягли Федора з гузиря, положили на рядно й почали трусити (Мирний, І, 1954, 313); // Обхопивши когось руками, трясти на знак привітання. Поки старий пояснював, де може бути зараз голова колгоспу, Іван уже трусив в обіймах Павла Коваля (Кучер, Трудна любов, 1960, 403).

Труси́ти ру́ку (ру́ки) кому — стиснувши комусь руку (руки), трясти на знак привітання. Почалося знайомлення. Попадя, як ясочка, бігала від одного до другого, хапалася за руки, міцно здавлюючи їх, трусила (Мирний, III, 1954, 192); Данилові трусила руку [Марина] кілька хвилин, а Тосю пообіцяла зацілувати до смерті (Смолич, Мир…, 1958, 44).

2. перех. Трясучи, спорожняти що-небудь. На світанку Григорій з Володимиром Івановичем пішли трусити жаки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 674); // Трясучи, висипати щось із чогось цілком або частково; витрушувати. Кожен вечір на лимані ставив [дід] ятірці, ранком трусив рибу і тут же її продавав грабарям (Ле, Опов. та нариси, 1950, 26); // Стріпуючи, видаляти пилюку з чогось. Балабуха став у ганку й почав трусити свою довгу шинелю (Н.-Лев., III, 1956, 29).

Труси́ти са́жу (ко́мин) — очищати комин, димар від сажі. — В цій хаті, мабуть, ніколи не трусили сажі… Можна згоріти! (Чаб., Балкан. весна, 1960, 175); Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його трусять? (Барв., Опов.., 1902, 109).

3. неперех. Робити помахи чим-небудь у повітрі. А в самому натовпі звивається дядько Володько, трусить якоюсь свитиною (Вовчок, VI, 1956, 295); Офіцер-бухгалтер трусив брезентовим портфельчиком (Ю. Янов., І, 1954, 126); // Хитати, поводити з боку в бік або вгору та вниз. Шептав [ксьондз] такі анекдоти, що білі лоби червоніли од сміху, і навіть солідний директор трусив своїм животом (Коцюб., II, 1955, 253); Коняка трусила задом, трахкала ногами в дощаний передок (Тют., Вир, 1964, 272); // Метляти, трясти чим-небудь. Сидить [Онисько] оце, слухає-слухає, хитає головою, трусить бородою, зітхне глибоко та важко… (Мирний, IV, 1955, 54); Тимко кладе біля себе на лаві картуз, трусить кучерями (Тют., Вир, 1964, 96).

◊ Труси́ти гаманце́м — витрачати гроші, не шкодувати грошей на що-небудь, для когось. — Труси, труси гаманцем. Учора ти говорив, що за селянина душу віддаси. А ми душі не просимо. Дай нам трохи грошенят (Тют., Вир, 1964, 130); Труси́ти кулако́м (кулака́ми) див. кула́к.

4. перех. і без додатка. Надавати тілу коливального руху; спричиняти трясіння кого-, чого-небудь. Сміх трусить постаті хліборобів, веселими сльозами наливає очі (Стельмах, Хліб.., 1959, 398); // Викликати, спричиняти тремтіння тіла (про страх, хворобу, холод і т. ін.). Христя вискочила у сіни. Сльози давили її, страх трусив усю… (Мирний, III, 1954, 118); Адаменко кладе мене горілиць і тримає, мене трусять марення (Ю. Янов., ІІ, 1958, 247); * Образно. Двері враз залящали, неначе готелем лихоманково трусить неспокій (Бажан, II, 1947, 23); // безос. Сама [Маруся], як вогонь, гаряча, а її трусить так, що й сказати не можна! (Кв.-Осн., II, 1956, 81); Що не вхопить [Петька] — проп’є, а потім прилізе до хати, а ним як почне трусити… (Зар., На.. світі, 1967, 67).

Тря́сця (пропа́сниця, лихома́нка) тру́#сить (труси́ла) кого, рідко ким — хтось тремтить від страху, хвороби тощо; когось морозить (у 4 знач.). [Єгор Іванович:] Хати горять, а людей трясця трусить (Ю. Янов., Драм. тв., 1946, 11); Його часто трусила лихоманка, а він казав, що та хвороба має вийти з нього разом з потом (Донч., IV, 1957, 18); Саме тоді він занедужав, лежав у землянці, і його трусила пропасниця (Кочура, Зол. грамота, 1960, 369).

5. перех. і без додатка. Хитати, підкидати (під час їзди по нерівній дорозі, верхи галопом і т. ін.). Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив (Коцюб., І, 1955, 307); // безос. Одкинувшись тулубом назад на коні, щоб не так трусило без сідла на рисі, він увесь час сторожко прислухався назад (Головко, II, 1957, 140); Машина їхала важко й поволі, щоб їх [поранених] не трусило (Кучер, Голод, 1961, 178); // перех. Хитаючи, підкидаючи, везти когось. Плохенький коник трусив його до станції, де перебував у ешелонах відділ постачання дивізії (Панч, І, 1956, 591).

Труси́ти клу́сом (ри́ссю, ри́стю) — бігти дрібною ходою. Коні трусили дрібною ристю, на возах сиділо повно людей (Смолич, Мир.., 1958, 191).

6. неперех., перев. чим. Розсипати, розсівати; сіяти. Шматки кулів летіли вгору й горіли, розсипались на повітрі й трусили іскрами додолу на полі (Н.-Лев., II, 1956, 197); Між небом і землею простяглися невидимі струни, і хтось тужливий грав на них сльози свої. Жалібним шумом вторували йому дерева і трусили водяним пилом (Хотк., II, 1966, 266); // безос. З неба трусило, як з решета (Вільде, На порозі, 1955, 239); // у сполуч. зі сл. пір’я тощо. Губити, ронити. Через двір проходять гуси, Злегка пір’ям білим трусять (Шпак, Вибр., 1952, 68); // також перех. Устеляти, посипати, розтрушуючи що-небудь. Дівчата.. долівки труситимуть луговою травою (Гончар, II, 1959, 267).

7. перех. і без додатка. Робити обшук, трус. Доли біжить Хаброня та й каже, що вже трусять у сусід на кутку, перетрусили усе в хаті в куми Марти, знайшли якийсь лантух з краденим добром (Н.-Лев., ІІІ,1956, 277); Кинулись трусить мене. Поперекидали, де що було й у хаті, й біля хати (Тесл., З книги життя, 1949, 69); // Шукати, намагатися виявити що-небудь заховане, приховане. [Дудар:] Малоштане,.. Іди трусити хліб у Чирви (Мик., І, 1957, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 300.

Трусити, шу́, сиш, гл.

1) Отрясать, трясти. Трусити в саду яблука. МВ. (О. 1862. III. 69). От прийшов той чоловік трусити (вершу). Мнж. 121. Трясця трусить. Ном. Дрантям трусити. Ходить въ лохмотьяхъ.

2) Обыскивать, производить обыскъ.

3) Ко́мін, сажу трусити. Чистить печную трубу. У п’ятницю не можно сажі трусити. Грин. I. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 290.