ТРОСТЬ

ТРОСТЬ, і, ж.

1. рідко. Те саме, що трости́на 3. Він був вдягнутий для виходу і тримав у руці капелюх і трость (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 381); Тадик зміряє її швидким поглядом і мовчки йде вперед, викидаючи перед собою трость із набалдашникам (Тют., Вир, 1964, 423).

2. муз. Тонка, перев. очеретяна або комишова, пластинка в духових музичних інструментах, яка служить для видобування звуків.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 284.

Трость, ти, ж.

1) Раст. Arundo Phragmites L.

2) Каждая тростина отдѣльно.

3) Вѣтки, прутья. Клала би вна мости з калинової трости. Гол. V. 938.

4) Зубья въ блят’ѣ. Вас. 166.

5) = Тро́ста. Трость з коня йде. Черк. у. Ум. Тро́стка. Мнж. 55. 56. На тому кріслі сидить пан Іван…. тонкою тросткою підпірається. Грин. III. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 287.