ТРИПІЛЬСЬКИЙ

ТРИПІ́ЛЬСЬКИЙ, а, е: Трипі́льська культу́ра — археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи епохи переходу від неоліту до бронзи; залишки її вперше були знайдені під час розкопок на Україні в селі Трипіллі, Київської обл. Особливе місце серед археологічних пам’ятників України кінця неоліту і раннього періоду епохи міді-бронзи належить пам’ятникам трипільської культури (Нар. тв. та етн., 3, 1964, 20); Трипільська культура залишила глибокий слід в історії племінних утворень не тільки на території України (Розв. науки в УРСР.., 1957, 116); Трипі́льські племена́ — умовна назва найдавніших землеробсько-скотарських племен, які жили в кінці IV — на початку II тисячоліття до н. е. на території Молдавії та Правобережної України, де в селі Трипіллі вперше були виявлені сліди їх перебування. Трипільські племена.. зупинили дунайські племена в їх просуванні на схід (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 266.